Регуляторні органи повинні мати системи та протоколи для рішучого та ефективного реагування на такі типи сценаріїв.
- Висування вимоги щодо фінансового забезпечення у разі настання події, наприклад, у разі неплатоспроможності або ліквідації оператора, що призводить до невиконання зобов'язань із закриття або інциденту, що призводить до забруднення навколишнього середовища.
- Неможливість підтримувати фінансове забезпечення, наприклад, непродовження страхування або гарантій.
- Непідтримання членства у взаємному фонді/пулі.
- Не збільшення фінансового забезпечення відповідно до збільшення зобов'язань.
- Нездійснення планових виплат грошових вкладів.
- Погіршення фінансового стану оператора або материнської компанії.
- Зменшення вартості активів.
Опції, доступні регуляторам, залежать від правових систем, що діють в країні, але, як і в будь-якому іншому питанні екологічного правозастосування, повинні бути передбачені адміністративні або юридичні санкції. У правових документах про фінансове забезпечення буде передбачено вжиття заходів щодо основного захисту, але також можуть бути положення, що стосуються таких питань, як відмова від поновлення дозволу на викиди. Наприклад, у гарантії фінансової установи може міститися положення про право пред'явити вимогу до неї, якщо вона не буде поновлена протягом певного періоду до закінчення терміну дії. Важливо, щоб регуляторні органи розглядали ці різні сценарії заздалегідь до будь-якої можливої події, а також оцінювали свої повноваження та практичні аспекти, щоб бути готовими до дій у разі необхідності застосування примусових заходів. Можуть виникати складні юридичні питання та обмеження щодо термінів; наприклад, страхові поліси можуть бути складними документами, і, як правило, існують положення щодо повідомлень страховика та термінів настання події та повідомлення щодо періоду дії полісу.